Ключи от нового авто за самогонку

19 марта 2019, 21:00

Читают: 0 Комментариев: 1 Рейтинг:  
 

В одному з районів Миколаївської області відбулася ця цікава та непердбачувна подія, яка пов’язана з боротьбою з самогоноварінням.

Влада проголошує цю боротьбу якось однобоко – перш за все шляхом підняття ціни на горілку або як кажуть в народі на «казьонку». І це здійснюється протягом багатьох років та навіть десятиліть. Але якщо дивитись правді в очі в цій боротьбі влада завжди програє. Бо наш непереможний народ знаходить вихід з положення. І після чергового підвищення ціни на «казьонку» люди відповідають епідемією самогоноваріння. Тоді влада кидає всі наявні сили на боротьбу з цим «зеленим змієм». При цьому основний тягар цієї невдячної боротьби зазвичай лягав на правоохоронні органи, перш за все на міліцію, а нині поліцію. Хочу зазначити, що за роки служби в ОВС я пам’ятаю не одну таку «кампанію». Основний аспект цієї роботи був спрямований на виявлення осередків самогоноваріння, браги і самогонних апаратів. Перш за все в сільській місцевості, звідки самогон надходив у міста, де завжди користувався величезним попитом.

Показники та цифри у роботі дільничних інспекторів

Також ні для кого не секрет, що така виснажлива боротьба проводилась з урахуванням основного принципу соціалізму: «Облік і контроль». Згідно цього принципу кожному дільничному в сільській місцевості (бо саме на них лягав основний тягар цієї роботи), доводили конкретні показники: перш за все по виявленню осередків самогоноваріння і кількості вилучених самогонних апаратів. Причому на черговому інструктажі дільничних попереджали про персональну відповідальність за результати цієї важливої для суспільства роботи. В той же час діючи за методом: батога і пряника, керівництво міліційних підрозділів передбачило і міри заохочення тих дільничних, які змогли досягти гарних результатів в цій роботі. Так їм були обіцяні: подяки, Почесні грамоти і навіть грошові премії. І «шерифи» швидко взялися до роботи. Але звісно, що один в полі не воїн. Тому дільничні залучили до цієї невдячної роботи добровільних помічників: партактив і комсомольців. Слід зазначити, що вони працювали за ідею, згідно принципу: «партія сказала треба…». Але чого гріха таїти помічники з них були не дуже. Адже більшість з них самогон не пили, отже де взяти його напевне, майже не знали. Тому деякі більш досвідчені «шерифи» заради гарних показників — йшли на змову зі своєю совістю. І вони (особливо не афішуючи), почали залучати (частіше всього в якості понятих) місцевих «алконавтів». Бо ті добре знали у своєму селі всі «точки», де виготовлявся самогон. І у таких ініціативних «шерифів» результати були кращі. При цьому задоволені були обидві сторони: дільничний наганяв показники. А ось його «помічники» отримували за свої «труди» натуральний продукт – якісний самогон. Який згідно складеному акту вважався знищеним шляхом виливання його в каналізацію або на землю…

Звісно, що керівництво міліції знало про ці «грішки» своїх підлеглих, але заради все тих же результатів, заплющувало на це очі. Бо для них також був важливим кінцевий результат боротьби з самогоноваріння. Про який вони з гордістю рапортували перед своїм вищим керівництвом. На цьому і була побудована вельми хитка конструкція тодішньої влади різних рівнів…

«Ноу-хау»: патент за самогонний апарат

Так ось у цьому двобої міліції з «зеленим змієм» мало місце застосування своєрідного «ноу-хау». Застосувавши його один з дільничних став відомим не тільки в області, а й в Україні. Розповім про це більш детально. Ця подія мала місце в далекому 1985 році, коли вийшов черговий Указ Президії Верховної Ради СРСР про боротьбу з алкоголізмом. Не буду акцентувати увагу читачів на те з якою маніакальною активністю виконувався цей Указ. Коли вирубались виноградні плантації елітних сортів, знищувалось обладнання заводів, на яких виготовляли сортові вина и виноградний сік. Але наш героїчний народ знайшов вихід і почалась епідемія самогоноваріння. Тоді була оголошена безкомпромісна війна цьому «ганебному» явищу. І в цій війні на рахунку був кожен «штик». Але тут саме почалась пора літніх відпусток і певна кількість правоохоронців ( в т.ч.і дільничних), згідно раніше затвердженого графіка перебували на відпочинку. Але Указ потрібно було виконувати, тому дільничних і викликали на роботу. Торкнулося це і нашого майбутнього «героя». Коли він прибув на нараду, керівництво райвідділу підняло його з місця і стало вимагати, щоб той відповів — як він думає надолужити втрачений час і виконувати доведену «рознарядку» по вилученню осередків самогоноваріння? Бо до звітного періоду залишились зовсім мало часу. Той пообіцяв, не підвести і забезпечити потрібний результат. З тим він і поїхав у своє село. А вдома, щоб відволіктись, почав дивитись телевізор. Там саме йшов сюжет, де підприємці, які започаткували новий вид діяльності, отримували на нього необхідні дозволи і патенти. І тут дільничному прийшла в голову ідея. Буркнувши дружині, що скоро буде, він завів мотоцикл і поїхав. За роки його напруженої роботи та вже звикла до його несподіваних відлучень. Тому зайвих питань не задала. А дільничний приїхав до контори колгоспу. Той, хто в ті роки жив у селі пам»ятає таку деталь. За звичай біля контори чи місцевого клубу тоді висів здоровенний алюмінієвий гучномовець. За допомогою нього до людей доводили про події в країні і світі, «крутили» музику. А також оголошували різні об’яви, які стосувалися аспектів життя колгоспу. Для цього в приміщенні контори або клубу виділялась спеціальна кімната для радіовузла. На щастя дільничного радист саме був на місці і добре знав свого «шерифа». А той написавши на аркуші паперу текст, попрохав радиста озвучити його через гучномовець. До речі в додаток до нього тоді майже в кожній домівці селян були дешеві але надійні «радіоточки», які місцеві гумористи охрестили «брехунцями». І ось через «гучномовець» і радіоточки в будинках колгоспників до них була доведена інформація такого змісту: « Шановні жителі села… На виконання Указу Президії Верховної Ради СРСР « Про боротьбу з алкоголізмом», завтра біля контори буде здійснюватись… переоблік самогонних апаратів. Той з вас, хто добровільно привезе свій самогонний апарат — отримає патент. А той, хто цього не зробить в разі знаходження у нього незареєстрованного апарата, буде притягнутий до адміністративної і кримінальної відповідальності».

Дочекавшись поки радист зробить це оголошення декілька разів, дільничний приїхав додому і ліг відпочивати. Але спати йому не давала одна думка: спрацює цей фокус чи ні?

Проснувшись «шериф» поснідав, (бо коли ще доведеться поїсти). Потім одягнув випрасувану дружиною форму і мотоциклом з коляскою (звичний в ті часи транспорт дільничних) поїхав до контори колгоспи. Мало надіючись на результат після вечірньої об’яви. Але тут він побачив незвичну картину. На п’ятачку біля контори вже був здвиг народу. Побачивши дільничного вони спитали куди зносити… самогонні апарати. Глянувши навкруг «шериф» побачив, як люди почали діставати свій витвір. Одні витягали їх з коляски мотоцикла, інші з підводи і багажних відділень стареньких «Москвичів» і навіть «Запорожців». Швидко оцінивши цю незвичну картину, дільничний зрозумів, що відступати йому вже нікуди. Тому почав розвивати бурну діяльність. Перш за все попросив двох чоловіків винести з контори стіл та декілька стільців. І посадив за нього парторга, щоб той складав список людей, які здають самогоні апарати на «реестрацІю». Що той і став швидко виконувати. А секретаря комсомольської організації, яка мала гарний, каліграфічний почерк, вповноважив записувати на клаптику паперу прізвище здавача і клеїти його на «апарат», який той привіз. І цей процес затягнувся, бо почувши від сусідів, родичів та знайомих, про дану «акцію», до контори стали прибувати все нові і нові володарі самогонних апаратів. І кожен з них задавав одне і теж питання: коли можна буде отримати патент і забрати свій «апарат». Знову ж таки дільничному відступати вже було пізно, тому він і далі продовжив грати виставу «одного актора». Тому офіційним тоном сповістив людей: завтра з району прибуде комісія, яка і вповноважена видати патент. Люди повелися на цю «мульку» і розійшлися кожний по своїм справам. А дільничний став думати: що йому робити далі з цією купою самогонних апаратів. І таки придумав, спочатку попросив людей занести їх в «червоний куток», який закрив на ключ, взятий у парторга. А його самого поросив залишитись. Потім зателефонував начальнику райвідділу міліції, доповів про результати свого « ноу – хау» і попросив «шефа» прислати в село вантажівку. Тому що, везти колгоспною не ризикнув, щоб не було витоку інформації через водія. Вантажівка з району прибула пізно ввечері. Дільничний разом з парторгом завантажили самогонні апарати і машина поїхала в райцентр. А дільничний з парторгом, задоволені результатом цього заходу, пішли спати.

«Шериф» сховався

Вранці дільничний як завжди почав виконувати свою звичну роботу: розслідував дрібні крадіжки (курки, велосипеда, консервації), розбирав скарги жінок на своїх чоловіків – п’яниць, суперечки сусідів за межу і т.п. Так пройшло декілька днів. Потім настирливі здавачі самогонних апаратів почали запитувати «шерифа»: мовляв, де той довгоочікуваний «патент». І ця їх настирність була очікуваною. Виявляється тому, що самогон в сільський місцевості виконував та і продовжує надалі виконувати різноманітні функції. Так у селян відбувались і відбуваються різноманітні заходи: дні народження, весілля, ювілеї, проводи в ряди збройних сіл, похорон і поминки. І всі ці заходи не обходяться без самогону. Бо придбати «казьонку» при її ціні могли собі дозволити в селі одиниці. До того ж в сільській місцевості самогон відігрівав і продовжує відігрівати роль твердої «валюти». Бо ним селяни постійно розраховуються за різноманітні послуги: оранку городу, ремонт автомобіля чи мотоцикла, привезення в оселю палива, сіна чи соломи. Тому і тримають для цих необхідних витрат деяку кількість самогону. При цьому одні гонять його самі, інші купують у родичів чи знайомих. І цю вікову практику не змогла подолати ні одна влада…

Саме цими причинами і була викликана цікавість селян. Які почали допитуватись : коли ж нарешті їм повернуть самогонні апарати разом з обіцяними патентами. Декілька днів «шерифу» вдавалося «тягти гуму», пояснюючи затримку тим, що, мовляв, в районі велика черга. А працівників, які видають патенти недостатньо. Це деякий час спрацьовувало. Але тут сталось непередбачуване. Хтось з мешканців села поспілкувався с родичами зі сусіднього села. І ті ошелешили його звісткою, що у них ніхто самогонних апаратів не вилучав і ні про яке патентування вони не чули. Запахло смаленим. І від нашого дільничного почали вимагати роз’яснень: куди поділись їхні самогонні апарати. При цьому ніяких патентів спантеличені люди вже не вимагали…

Про свої побоювання, що його афера скоро розкриється і про можливі наслідки для нього дільничний сповістив керівництво райвідділу міліції. А те й сам зрозуміло: чим це може закінчитися для їхнього підлеглого. А могло дійти і до з’ясування стосунків і (Боже борони) навіть до самосуду. То як же вийти з цього тупика без небажаних наслідків?

Звісно ж досвідчений керівник райвідділу знайшов вихід, давши команду: відрядити дільничного у міфічне відрядження. І той спішно виїхав з села. Яке вже почало бурлити. Інтуїтивно розуміючи як їх «красиво і технічно» обманув дільничний. А керівництво райвідділу і УВС області почали думати: як їм гарно вийти з цієї ситуації. Простіше за все для нього було таке: звинуватити дільничного в самоуправстві і покарати його. Про що сповістити обманутих ним жителів села. Але це б не допомогло вирішити нагальну проблему: повернення їм вилучених у них самогонних апаратів. Бо це було б грубим порушенням Закону по боротьбі з алкоголізмом. До того, про значущий результат їхнього дільничного ( а той одним махом вилучив кілька десятків самогонних апараті), інформація вже надійшла в МВС і довідка про це навіть лягла на стіл міністра внутрішніх справ України. Для подальшого ним інформування керівництва держави про гарні результати роботи міліції на виконання Указу про боротьбу з алкоголізмом. Отже керівництво міліції було в шоці від скоєного їх спритним дільничним…

Майорські погони та ключі від авто за спритність

Тим часом події розвивались стрімко. Наближалось професійне свято: День дільничного інспектора. Згідно встановленої раніше традиції від кожного УВС області в МВС України для участь в цих заходах командирували дільничних, які мають значні результати в своїй роботі. Така група була направлена і від УВС Миколаївскої області. Згідно попередньої вказівки до неї включили і нашого дільничного. На цих урочистостях надали слову і йому, щоб він поділився своїм досвідом: завдяки чому він досягнув таких вагомих результатів в боротьби з осередками самогоноваріння. Брехати дільничний не звик. Тому і розповів про свою витівку з об»явою про видачу патентів на самогонні апарати. Від почутого через регіт учасників торжества здригнулося приміщення Будинку культури МВС . Причому реготали як колеги виступаючого, так і члени Колегії МВС України на чолі з міністром. Вийшовши на трибуну міністр спитав »шерифа»: чим була викликана його активність. На що бравий капітан заявив, мовляв, дуже хотів отримати чергове звання майора. Оцінивши це його закономірне бажання, міністр тут же вручив дільничному погони майора. А на додаток ще й вручив йому ключі від новеньких «жигулів». На яких той і привіз своїх колег в Миколаів. Тут всі були здивовані таким подарунком міністра. Але коли він приїхав на них в село, то люди особливо « потерпілі» від його афери з «патентами» , зустріли його недоброзичливо. При цьому деякі гарячі голови навіть погрожували спалити зароблені на їхньому горі «жигулі». Тому дільничний вимушений був декілька ночей спати в його салоні. Але яка після цього була з нього робота. Тому керівництво райвідділу наказало пригнати сюди «жигулі» і сховати його в одному з боксів. А самому разом з сім’єю їхати Коблево догулювати відпустку. Що той з задоволенням і зробив.

За цей час керівництво райвідділу за участю прокурора району провело в селі загальні збори. Спочатку вони вибачились за «фокус» який здійснив дільничний. При цьому, щоб розрядити ситуацію, вирішили йти на компроміс. Пообіцявши не карати господарів вилучених самогонних апаратів. В той же час прокурор у своєму виступі перед людьми, попередив надто гарячі голови, які вимагали фізичної розправи над офіцером міліції. І для цього озвучив статтю Кримінального кодексу України, яка передбачує відповідальність за погрозу життю і здоров»ю працівника правоохоронного органу. Відбувати значний термін за погрозу дільничному через якийсь самогонний апарат бажаючих не знайшлось. Тим паче, що більшість з цих «потерпілих» за цей час встигли зробити новий. Тому інцидент з цього приводу був вичерпаний. І через деякий час коли «шериф» повернувся з відпустки, фізичних погроз у свій бік він не отримував. Хоча правду ніде діти, деякі самогонщики, при зустрічі з ними матюкались. Але згодом і це закінчилось…

Пройшли роки і дільничний пішов на пенсію. А на його місце приходили інші «шерифи». Але до сих пір серед дільничних ходить легенда по те, як один з сільських «шерифів» зумів нагнати показники в боротьбі з осередками самогоноваріння, пообіцявши наївним колгоспникам видати патенти на самогонний апарат. Проте ніхто з його послідовників більше не ризикнув повторити такий «фокус». Хоча влада через підняття ціни на «казьонку» періодично і настирливо проголошує непримириму боротьбу з самогоноварінням. За звичай бездарно програючи цю боротьбу. Ось і недавно був оголошений черговий Указ про посилення боротьби з п’янством і алкоголізмом. То можливо і знайдеться черговий борець з «зеленим змієм». Який заради того, щоб достягти значних показників у цій незримій війні, придумає черговий подібний «фокус». То ж поживемо – побачимо…


Володимир Зацеркляний, член Національної спілки журналістів України



Комментариев: 1

  1. Аватар Forex Review

    Насколько мне известно должно идти три ключа. Один мастер-ключ и два обычных. А вообще в большинстве авто можно прописать до 8-ми ключей. Поэтому не стоит зацикливаться на количестве отдаваемых вам предыдущим хозяином. Если он затеял недоброе изначально — никто не помешает ему перед продажей скопировать кей. Благо эта процедура стоит порядка 5000р и совсем несложна(относительно

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *