Ада Роговцева у Миколаєві: «Нехай Господь зглянеться над нами, і станеться велике диво, коли перестануть гинути наші хлопчики, коли перестануть люди ненавидіти один одного»

04 декабря 2018, 14:02

Читают: 0 Комментариев: 0 Рейтинг:  
 

Сьогодні «Миколаївські вісті» вирішили завітати в гості до Миколаївського обласного палацу культури, де відбулася прем’єра вистави «Будьте, як вдома». Нам вдалося поспілкуватися з виконавицею головної ролі, видатною і неперевершеною Адою Роговцевою.

Адо Миколаївно, ви – мудра, талановита, рішуча жінка. В цьому році Ви відзначили 81-й день народження. Скажіть будь ласка, що для вас було найвизначнішим в житті?

А запам’яталось мені тільки те, що я народила сина, і поховала його; що я народила донечку, і вона ставить останні 10 років для мене вистави. Вона режисер всіх моїх вистав, і цієї також. А потім в неї народився хлопчик, а в мого покійного синочка дівчинка, їй 18 років. Зараз у мого онука, Олексія, Катерининого сина, народився хлопчик, йому місяць. То я прабабуся. А прабабуся, кажуть, — це благословенна жінка. Тож перед вами благословенна жінка. Нехай Господь береже всіх-всіх дітей.

Як ставитесь до того, що в мережі Інтернет Вас називають «ПраАда»?

А це ж хтось з моїх сказав, що я «ПраАда»! Я щаслива! Це ж мій правнучок. Єдине, що мені дуже важко, мій синочок Костя, який був моїм щастям 50 років і пішов з життя. Я з цим змирилася, але це не просто. Його так любили, так його всі обожнювали і так пам’ятають, що хлопчика назвали Костиком. І мені це не просто. Але всі вирішили, що буде третій Костя Степанков: Кость Петрович Степанков, Кость Костьович Степанков, а тепер Костянтин Олексійович Степанков. Тож буде третій Костик у нашому роді. Значить так Господь розпорядився.

Ви на сцені дуже жвава. Щоразу глядач просто насолоджується виступом. Ви цей гумор берете з життя?

А де ж його ще візьмеш? Зі смерті ж не візьмеш? Якщо Господь не наділив, то треба якось самому здобути здібність бути зацікавленим у житті. Бо жоден день не повторюється. І кожен день – це тобі дарунок. Життя – це взагалі великий дарунок! І треба його цінувати, треба благословляти Господа за те, що він цей дарунок щодня робить. Мені здається, що головним є тільки зацікавленість і подяка Господу за те, що він дарує тобі дні життя, і любов до людей, до всіх людей. Можливо на старості воно звучить якось благосно і неправдиво, але єдине, що рятує в житті – це любов до людини. Навіть до поганої людини, тому що тоді треба вмикати свою душу, щоб розібратись, чого воно таке погане, чого воно таке підле, що це робиться на світі? Але так не має бути. І поки ти розбираєшся, хочеш зрозуміти, що це за людина, всі негативи відступають і лишається любов до людського створіння.

Адо Миколаївно, ви талановита акторка, ви вже з юних років отримуєте звання (в 23 роки – заслужена акторка, в 30 років – народна). Чи могли б ви відкрити молодому поколінню секрет такого успіху?

У кожної людини свій шлях, своя доля і свої несподіванки. А мені просто дуже поталанило. Але якби я була не готова, то вже не так би все вдавалося. Взагалі все, що я отримувала, було авансом. І це рятує, коли ти не думаєш «О, подивись, яка я». У Глібова є прекрасна байка: «А жаба дметься, дметься. Все думає, що стане більш. З натуги луснула і одубіла». Оце, не дай, Господь Боже, думати, що я така хороша, бо будеш жабою, яка лусне.

Як ви вважаєте культура може об’єднати людей?

Все може об’єднати. Культура не в сенсі театру чи кіно, а культура людська. Ось народилось дитя, і біля нього мають бути культурна мама й тато, бабуся і дідусь. А коли там «бидло», що питати з цієї дитинки? Як кажуть: «І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». От коли будуть матері на землі і батьки, гідні своїх дітей, із розумінням, що діти кращі, їм важче, бо вони ще безпомічні та залежні, коли дорослі будуть розуміти це, тоді буде легше жити серед таких людей. Часто кажуть, що молодь погана. Я кажу: «Ні, молодь поганою не може бути. Поганими можуть бути тільки зрілі люди, бо вони вже дозріли до якоїсь пакості».

Що Ви побажаєте читачам перед Новорічними святами?

Нехай Господь зглянеться над нами, і станеться велике диво, коли перестануть гинути наші хлопчики, коли перестануть люди ненавидіти один одного, коли прийде велике-велике порозуміння. Нехай зберуться разом, інакше навіщо воно тоді все, коли є непорозуміння і ненависть, і головне війна, яка несе смерть.

Дякуємо за щирість. Бажаємо подальших звершень і тільки позитивних подій.

Дякую. Хай Вас Бог береже.


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *