В Николаеве умерла учитель, бывший директор школы

20 января 2020, 13:36

Читают: 0 Комментариев: 0 Рейтинг:  
 

У Миколаєві померла вчителька, колишня директор школи № 57, Тетяна Іванівна Блакитна.

Сотні людей прийшли у суботу, 18 січня, на подвір`я Лікарні швидкої медичної допомоги попрощатись з Тетяною Іванівною Блакитною.

Гірка звістка про те, що її не стало, — приголомшила, розбила серце… Нікому не було під силу стримати людське море сліз: ними була вмита її остання дорога до неба. І море принесених городянами живих квітів, якими був заповнений до верха окремий мікроавтобус, що супроводжував транспорт з її труною на цвинтар…

Дорогу нашу Тетяну Іванівну прийшла провести в останню путь вся освітянська еліта нашого міста, прийшли студенти, учні, випускники з сім`ями, керівники і делегації від колективів вищих і загальноосвітніх закладів, депутати міської ради, державні службовці, керівництво адміністрацій районів Миколаєва, громадські організації.

Прийшла майже усім складом її рідна школа № 57 імені Т.Г.Шевченка, і усім складом перший випуск випускників 1994 року школи № 57, яким Тетяна Іванівна, коли була призначена директором, вручала перші атестати.

Прощаючись, від всіх присутніх, на цвинтарі висловили слова суму і жалю — голова обласної організації Національної спілки письменників України Віра Іванівна Марущак, випускниця Тетяни Іванівни — Анжела, директор школи № 57 імені Т.Г.Шевченка — Андрій Анатолійович Малахов.

Тетяна Блакитна все своє життя присвятила школі і дітям. У 1992 році на пустирі у мікрорайоні Намив була збудована та розпочала свою роботу ЗОШ № 57. Це була перша україномовна школа у Миколаєві, і залишиться такою. Саме Т.І.Блакитна ці її позиції відстояла для історії.

З чистого листка Блакитна Т.І. створила школу української мрії, підібрала і сформувала колектив педагогів-новаторів, для яких провідними вимогами став якісно новий зміст і впровадження нової форми навчальної системи.

Нині школа — дитяча гавань людяності і гуманізму, творчості і постійного пошуку. Тут навчає дітей педагогічний колектив нової генерації, здатний на високому професійному рівні організовувати процес навчання і виховання дітей.

Школа № 57 імені Т.Г.Шевченка стала відомою й за межами Миколаївщини. На її рахунку багато нагород. Вже у 2010 році її успішна діяльність була відзначена нагородою «Флагман освіти і науки України», у 2012 році присвоєно звання «Лідер освіти України» у номінації Середня школа», у 2013 році школа стала дипломантом Міжнародного рейтингу «Золота фортуна», і цей перелік можна продовжувати і продовжувати. За ці 27 років школа не один раз здобувала Золоті та Срібні медалі щорічних Міжнародних виставок «Сучасні навчальні заклади». Іменем школи названа зірка у сузір’ї Лева, що занесено у світовий каталог.
У 2010 році педагогічний колектив школи занесений до Книги пошани міста Миколаєва.

Перелік досягнень школи — великий. За кожним успіхом стояв талант управлінця-освітянина і талант великого педагога нової доби. Для наших земляків, для області і України Т.І.Блакитна завжди була заслуженою людиною в освіті. І тим не менше, ці достойності видатної людини, яка зробила великий внесок у процвітання освіти міста і регіону, освіти Української держави, яка так палко піклувалась і дбала про її національне становлення і розвиток, — в ешелонах вищестоящої влади не завжди помічали…

Незважаючи на те, що добилась високих професійних відзнак, була шанованою людиною, — а це і учитель-методист, відмінник освіти України, «Городянин року -2010», нагороджена знаком «Василь Сухомлинський», — самовіддана праця не принесли їй нагород від держави…

Під час діяльності двох голів Миколаївської облдержадмінстарції і двох Президентів педагогічний колектив клопотав про присвоєння Т.І.Блакитній звання «Заслужений працівник освіти України», — та ці клопотання чомусь … губились у тиші чиновницьких кабінетів.

І все ж таки, незважаючи на те, що Тетяна Іванівна пішла на пенсію, новий директор Малахов А.А. у березні 2019 року ініціював клопотання про заслужену нагороду. Сталась справедливість. З нагоди Дня незалежності України — у серпні 2019 року Президент України присвоїв ветерану педагогічної праці Блакитній Т.І. звання «Заслужений працівник освіти України».

Багато миколаївських сайтів опублікували некролог про сумну звістку смерті Блакитної Т.І., у якому зазначається про її професійний шлях наступне:

«…Тетяна Іванівна понад півстоліття присвятила себе освітянській роботі. Очолювала кафедру української мови Миколаївського педагогічного інституту (1975-1979 рр.). З 1979 по 1993 рр. – працювала вчителем української мови та літератури в середній школі № 34 м. Миколаєва. Саме Тетяна Іванівна відкрила перші класи з поглибленим вивченням української мови в даному закладі. У 1993 році була призначена завучем середньої школи № 57 м. Миколаєва, а в 1994 році – директором цієї ж школи, яку очолювала майже 25 років. У Миколаєві це був перший україномовний заклад. У 2014 році завдяки зусиллям Тетяни Іванівни та педагогічного колективу школа пройшла атестацію з відзнакою».

Для всіх нас, які знали Тетяну Іванівну Блакитну, вона була і залишиться взірцем інтелігентності, шляхетності, освіченості, порядності, відданості ідеалам. Людиною, для якої власні ідеали і принципи завжди займали непохитну нішу. Вірність професії, вірність школі, вірність дітям і любов до рідної України — були головними.

У неї все викликало повагу: і прямота, і відкритість, і принциповість, і працелюбність, і завзятість, і чуйність, і щирість, і усмішка…

Вчителька української мови завжди розмовляла українською мовою, де б вона не була: у школі, у транспорті, у чиновницьких кабінетах чи під час своїх виступів з високих трибун… Скільки сил і здоров`я заплатила за свою принциповість. Скільки безсонних ночей пролетіло над учнівськими зошитами і педагогічними напрацюваннями… Пішла з життя Людина, яка прожила його достойно!

Нині з різних куточків світу надходять і надходять співчуття від колишніх учнів, від колег з усієї України. Це смуток не лише для рідних і друзів. Сумують всі, хто її знав, сусіди, жителі Намиву, з якими вона завжди привітно віталась, коли поспішала до дітей у школу. Вибором життєвих цінностей вона дала нам урок життя дуже красивої людини.

Таких, як вона, і мав на увазі класик, коли казав, що навіть заздрість та плітки скочуються з їх гордих постатей, наче бризки бруду з крил лебедів… Тому що їх духовна краса, чиста совість і відкрите серце — як недосяжні сліпучі снігові вершини гір, — завжди є і будуть еталоном чистої краси і приладом життя чесного, праведного на землі.

Тетяна Іванівна була прихожанкою храму ікони Касперівської Божої Матері (що на вул. Садовій), де вона у неділю і свята приходила на богослужіння з чоловіком Віктором Івановичем. І правлячи останню службу за упокій її душі, отець Роман у промові до всіх, хто прийшов з нею попрощатись, звернувся, що царство небесне дарується людям чесним і праведним… Таким як було земне життя Блакитної Тетяни Іванівни.

Прощайте, дорога Тетяно Іванівно… Нас поєднувала особлива дружба, і це були особливі стосунки…

У мене не вистачить слів, щоб передати, як я сумую.

Я завжди відчувала, що Ви поруч… У різних ситуаціях і питаннях. І коли були діти малими, і коли стали дорослими, і стало більше часу для спілкування двох поріднених душ…
І тепер, що ж робити?..

Начебто, й розумієш, що Вас не стало, а серце — не хоче погодитись…

Прощайте. Світла пам’ять буде жити…

Олександра Ментель


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *