В Николаевском районе вырастили сад с экзотическими фруктами

10 октября 2018, 9:05

Читают: 0 Комментариев: 0 Рейтинг:  
 

У Новобогданівці Миколаївського району майже десять років поспіль В’ячеслав Карабаджак вирощує на своєму городі екзотичні ягоди та фрукти.

Маяк.Media, а саме Юлія Ткач побував у Новобогданівці та подивився на українські тропіки.

Чоловік почав висаджувати незвичні для нашого регіону дерева 9 років тому. До цього вирощував традиційні для мешканців села персики та виноград.

— У 2000-му я почав займатися персиком, мені було тоді 24 роки. Але таке бажання мав ще з дитинства. Потім мій дядько якось придбав саджанці хурми у Новокаховському дослідному господарстві. І я також «загорівся». До війни «Новокаховське» було філією Нікітського ботанічного саду, що у Ялті. Дослідники саду та господарства займаються виведенням морозостійких гібридів хурми. Тільки на Херсонщині були тисячі дерев. Там я і придбав перші саджанці. Розпочинав з сорту Росіянка.

Сьогодні ж В’ячеслав вже сам вирощує саджанці. Однак не продає — дарує друзям та односельцям. На те, щоб виходити один саджанець хурми, потрібно близько трьох років. Тому й ціна на них стартує від 200 гривень. Але купувати на базарі садівник не радить — такі майже ніколи не приживаються. Тому тим, хто планує податися у вирощування «сердечних яблук», рекомендує брати саджанці у спеціалізованих господарствах — успіх гарантовано на 70 %.

Колись хурма була дефіцитною в Україні. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, з’явилося чимало вітчизняних сортів. Зараз у саду В’ячеслава росте Росіянка, Чучупака, Нікітська бордова, Божий дар, Гора Говерла та Гора Роман-Кош. Перший найбільш стійкий, витримує навіть 30-градусний мороз. Але й інші пішли недалеко, виживають при -25-27 градусах.

На північній стороні двору є й експериментальна ділянка, не захищена від вітру та холоду. Там чоловік перевіряє різні сорти хурми на стійкість.

У всіляких варіаціях В’ячеслав вирощує і зізіфус: одні плоди розміром з оливку, інші — з величеньку сливу.

Ягоди ще називають унабі або китайським фініком. До речі, крупні сорти типу Коктебель і справді заготовлюють на десерт як фініки. Дрібний «дичок» можна маринувати подібно маслинам або ж сушити. На смак у свіжому вигляді вони дещо нагадують яблука, однак як тільки трохи підв’ялюються, з’являється присмак фініків. До того ж маленькі ягоди солодші за великі. Ці плоди дуже корисні: покращують шлунково-кишковий тракт, допомагають відновити організм після інсульту, гарно виводять радіонукліди. Після Чорнобильської катастрофи дітям у санаторіях навіть давали пюре з зізіфуса. Сушений унабі стане у нагоді гіпертонікам. Він не тільки смачний, а й сприяє нормалізації тиску.

Ще один закордонний «гість» — інжир.  Фігове дерево дуже невибагливе. Цей кальцефіл росте майже у будь-якому ґрунті. Але все ж таки південна рослина любить тепло, тому на зиму її треба накривати. Медики рекомендують використовувати інжир як потогінний, жарознижуючий і протизапальний засіб під час застуди. Також він відмінно знімає спазми і розріджує кров, зміцнює і підтримує міцність кісткової тканини.

Однак ще незвичніший для нас фрукт, який вирощує чоловік, — ківі.Найбільший подив викликали не самі плоди, а рослина. Виявилося, що ківі ростуть на ліані. У майбутньому В’ячеслав планує встановити у дворі бесідку та завити її ківі.

Садівник вирощує український сорт Валентайн, виведений у Карпатах. Ця рослина може витримати до 23 градусів морозу, на відміну від ківі-Хейворт, котре давно заполонило полиці наших магазинів.

В’ячеслав декілька років намагається виростити азиміну, котру ще називають мексиканським бананом або пау-пау. Це дуже популярний фрукт в США, там його консервують, додають у морозиво, пироги і тістечка. Смак схожий одночасно на банан, ананас і манго. Однак чомусь пау-пау не бажає рости у В’ячеслава вдома.

Рослина вибаглива. Як і ківі, вона полюбляє слабокислий грунт. Новобогданівська солона вода їм не підходить.

— Нашу воду пити небезпечно для здоров’я. Ківі та пау-пау її взагалі не сприймають. «Викручуюся» дощовою водою. На жаль, в мене немає басини, тож як тільки йде дощ, починаю бігати по городу з бочками. А зважаючи, що він у нас рідкий гість, вкриваю землю соломою, щоб зберегти вологу.

Азиміна капризує у В’ячеслава вдома, але гарно росте у нього на роботі. Цього року навіть вже й цвіла. Чоловік має радіотехнічну освіту, працює на радіолокаційній станції у «Дельта-Лоцман», слідкує за безперебійним електропостачанням.

— Я там посадив персик, виноград, хурму, пау-пау. Все прижилося і без поливу. Хоча ґрунт поганий: тонкий прошарок родючого, а під ним — глизявий річний мул. В мене є бажання створити там оазис. Влітку вигоріло все, крім моїх дерев, навіть трава. І посеред пожовклої землі — цей зелений клаптик. Корови як побачили — давай шмигати листя, грони, — сміється В’ячеслав.

Чоловік досконало знає усі процеси, може розповісти безліч цікавого про кожен сорт. Всі знання черпав самостійно. Постійно читає спеціалізовану літературу, шукає інформацію в інтернеті, обмінюється досвідом з професіоналами та любителями у соцмережах.

В’ячеслав не продає ані саджанці, ані плоди. Пригощає друзів та односельців, з радістю роздає насіння по Новобогданівці, усім охочим прищеплює рослини. Хурму висадили навіть у парку, який новобогданівці будують власними силами. Незабаром він планує посадити там і зізіфус. Говорить, хоче популяризувати вирощування таких незвичних дерев.


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *