Конкурс для николаевцев: расскажи о родном крае — получи приз

06 февраля 2017, 9:28

Читают: 0 Комментариев: 1 Рейтинг:  
 

Конкурс, конкурс, конкурс!

Приглашаем всех, кто заходит на страницы «Николаевских известий», кто каждый день лакомится вкусной выпечкой Николаевского хлебозавода №1 присоединиться к конкурсу! Что мы знаем о своём городе, посёлке, селе, о той улице, по которой бегали в школу?

За что мы любим свой край? Кто-то за весеннее буйство зелени, пшеничные степи и быстрые реки. Кто-то любит его за радушных и понимающих людей, готовых прийти на помощь в трудную минуту. За теплые мамины руки или бабушкины рассказы. Первые разбитые о старую брусчатку коленки, первый поцелуй в Каштановом сквере, первую речную прогулку Южным Бугом? Уличных музыкантов на Соборной, шумные рынки, пыльные проспекты, ночную прохладу, зеленые ветви старых парков? Верфи, дымное небо над трубами заводов и славную историю?

Свой, родной край – это не только Николаев, это село в степи, это посёлок над Бугом, это то место, где ты родился и вырос.

Дорогие читатели! Информационно-аналитический портал «Николаевские известия» и Николаевский хлебозавод №1 проводят конкурс эссе, сочинений, авторских статей на тему «За что я люблю свой край». Участие в конкурсе могут принять ученики школ, гимназий, лицеев, а также студенты средне-специальных и высших учебных заведений.

Форма и объем сочинения – произвольные. С 1 по 28 февраля напиши, за что ты любишь родной край, и отправь свою работу на электронный адрес info@izvestia.nikolaev.ua с пометкой «Конкурс».

Итоги конкурса будут подведены 5 марта. Лучшие работы мы опубликуем на сайте и в газете «Николаевские известия», а победители получат призы от Николаевского хлебозавода №1.

Давайте пополним копилку историй о Николаевщине своими рассказами!


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Комментариев: 1

  1. Аватар Татьяна

    Про мою землю.
    Омита чистими дощами
    Моя прекрасная земля.
    До тебе серцем і душею
    Навіки прикипіла я.
    Оці степи, гаї, діброви,
    І річки тихая вода
    Мене тримають дуже міцно,
    Їх щиро полюбила я.
    Мою любов, мою прихильність
    Словами важко передати.
    Тим хто не був тут і не бачив
    Про це я хочу розказати.
    Про цю красу не рукотворну,
    Про схід і захід у степу,
    Про спів дзвінкий, що соловейко
    Мені дарує у гаю.
    Про все розкажу, розповім
    Все, що я бачу й відчуваю,
    І якщо голос дасть Господь
    Тобі, мій друже, проспіваю.
    Про українськії степи
    Де маку цвіт і ковила,
    Про всю красу ріки Інгулу
    Де народилась і зросла.
    ………. Моя історія.
    (поема)
    Колись, в прадавнії часи
    Ці землі скіфськими були.
    І уявити хочу я
    Як воювали племена.
    Сармати, готи, арії
    Боролися за шмат землі.
    В боях, зливались племена,
    Творилася історія.
    В ній кожен своє місце мав —
    Хтось хліб ростив, хтось воював.
    Ось так, у праці і війні
    Століття йшли, минали дні.
    Великі, славні русичі
    В Причорномор’ї зажили
    З них вільні люди, козаки
    Охоронять взялись степи.
    А щоб сюди чужак не ліз
    Створили Запорізьку Січ.
    Державу, свій закон, конституційний стрій,
    Прекрасне військо, флот морський.
    І зажили тут козаки
    У злагоді, у славі
    І думали, що на віки
    Державу збудували,
    Та московітський, злий монарх
    Підступно ліз на їхній шлях.
    Татарське іго, шляхтичі
    Повзли, як гади по землі.
    Тривали довгії бої
    Супроти ханської орди.
    В цей час московськії царі
    Тихенько землі загребли.
    «Той», з них говорить – це моє
    І землю нам не віддає.
    Цю землю, де зростали ми
    Де із коріння проросли
    Де наші пращури — діди
    Гуляли вільні козаки….
    Слов’яни, просто русичі,
    А ми нащадки їх крові…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *