Поцеловал и подарил букет, а потом взял автограф у Лорак для всей николаевской милиции

08 ноября 2019, 21:30

Читают: 0 Комментариев: 0 Рейтинг:  
 

Підполковник з Миколаєва подарував юній Ані Лорак букет та поцілував її у щічку, а згодом взяв автограф: «Миколаївській міліції з любов’ю. Ані Лорак».

Про це згадує Володимир Зацеркляний, член Національної спілки журналістів України, підполковник УМВС з Миколаєва.

За останній час в засобах масової інформації з» з»явилось безліч скандальних матеріалів стосовно популярної співачки Ані Лорак.

Спочатку її звинувачували у відсутності патріотизму і навіть у зраді Україні через її гастрольні виступи на території Російської Федерації. А коли це не дуже спрацювало, деякі таблоїди почали смакувати новину про сімейну зраду її чоловіка – турка, від якого вона народила доньку Софійку. І нині це сама популярна тема на лише в «жовтій» пресі і в поміркованих виданнях. Читаючи такі ганебні матеріали я згадав подію яка пов»язана з нею. А було це в далекому 1996 році. В той час я проходив службу в УМВС України в Миколаївській області на посаді прес – офіцера Управління карного розшуку. І вже два роки як був членом Національної спілки журналістів України. В мої обов»язки входило висвітлення роботи працівників карного розшуку по розкриттю ними різноманітних злочинів. Тому і надавав свої матеріали про цю часто невидиму стороньному окові роботу оперативників КР в обласні газети: «Южная правда», «Вечерний Николаев» і «Рідне Прибужжя». Крім цього матеріали про розкриття тяжких і резонансних злочинів також надсилав у республіканські видання: «Криміноген», «Комсомольска правда в Україні», « Аргументи і факти». А також у відомчу газети МВС України « Іменем Закону». Якось так вийшло, що в результаті конкурсу, який започаткував МВС України до дня Дня міліціїї України, журі визнало мене переможцем. І напередодні Дня міліції України( 20 грудня) в УМВС області надійшло розпорядження відрядити мене в Київ для участі в урочистих заходах з цього приводу. В парадній формі я прибув в Київ і з»явився в Центр громадських зв»язків, де нас проінструктували: як себе поводити під час цих заходів. В приміщенні будинку культури МВС нас розсадили по місцях, де на кожному кріслі були прикріплені паперові таблички з нашими прізвищами. Обстановка в залі була святкова: грала музика, всі присутні офіцери і генерали в парадних мундирах, а запрошені гості з провідних засобів масової інформації у красивому одязі і пахнули дорогими парфумами…

За звичай ( і цей не виключення), такі заходи проходили за типовим сценарієм: урочиста доповідь про здобудки МВС Україні за минулий рік. Апотім надійшов час нагородження переможців цього конкурсу. Першими нагороджували представників відомих телеканалів, потім журналістів провідних газет. Нагороди, (а це були цінні подарунки і нагрудні знаки МВС), їм особисто вручав тодішній міністр внутрішніх справ генерал – лейтенант Юрій Кравченко. Все це проходило помпезно…

Нарешті підійшла черга нагородження і кращих представників міліції, які висвітлювали в ЗМІ роботу своїх колег. Якось так вийшло, що першим в цьому наказі, який зачитував заступник міністра по кадрам П. Онуфріев, було моє прізвище. І напрацьованим голосом він зачитав слідуюче: » До нагородження запрошується старший оперуповноважений з особливо важливих справ Управління карного розшуку УМВС Україні в Миколаївській області, підполковник міліції Зацеркляний Володимир Іванович, член Національної спілки журналістів України». Від цих слів у залі сталося пожвавлення. Адже тоді в міліції членів НСЖУ практично не було. А тим паче в службі карного розшуку я безперечно був один на всю Україну. І це було як для працівників міліції, так і для моїх колег журналістів незвично. Тому в залі прозвучали оплески. З тим я й вийшов на трибуну. І поки йшов згадав інструктаж кадровика, що у відповідь на нагородження офіцери міліції повинні відповідати : «Служу українському народу!». Тому після вручення мені Почесної грамоти МВС України і квітів, я підійшов до мікрофона і вигукнув цю фразу. При цьому вимовив її надто голосно, до того ж звукова апаратура значно підсилила мій голос. І він прогримів на всю залу. Від неї стрепенулися навіть ті, хто сидів на задніх рядах…

За встановленими правилами в перших рядах цієї зали сиділи члени Колегії УМВС і почесні гості. І вони зааплодували першими, а я почав сходити з трибуни. І тут до мене підійшов сам міністр і вимовив таку фразу: « Подивіться на цього підполковника з карного розшуку. Сам бере участь в розкритті злочинів. А потім ще й висвітлює в ЗМІ роботу своїх колег. Це такий гібрид який ні один Мічурін не в змозі вивести!». Звісно ж після цієї дотепного і головне вдалого жарту всі присутні зааплодували. А Кравченко поплескав мене по плечу і мовив:» Йди підполковник і надалі працюй на користь України!» Після цього я зійшов з трибуни і присів у крісло…

Після урочистостей відбувся святковий концерт. Люди старшого покоління можуть підтвердити, що концерт на честь Дня міліції СРСР був найкращим за інші. Адже на нього запрошували найбільш популярних артистів. Не став виключенням і той концерт. На нього запросили найкращих тоді артистів, а також акторів театру і кіно України. Однією з запрошених співачок була струнка і гарна сімнадцятирічна Ані Лорак. Її поява викликала бурні оплески. Вона заспівала одну, потім другу пісню. Але ніхто з присутніх в залі чомусь не вийшов на сцену і не вручив їй квіти. І тут мене наче хтось штрикнув голкою в одне місце. Що ж виходить — «менти» не джентльмени. Поряд зі мною сиділи мої колеги з Одеської, Херсонської, Запорізької і Дніпропетровських областей, яким разом Почесними грамотами і конвертами з грошовими преміями, також вручили квіти. Я зібрав їх у букет і несподівано вийшов на сцену. В залі на мить запала тиша, бо такий вихід не був запланований сценарієм. Та мене було вже не спинити. Я підійшов до Лорак, простягнув їй букет і мовив: » Аня, це тобі від усієї міліції України». Після чого нахабно поцілував у її розшарілу щічку. А вона з радістю прийнявши квіти, запитала мене: «Товаришу підполковник, за що мені така шана?». І тут мене знову «понесло»: « За те, що своїми піснями ти підіймаєш моїм колегам настрій…». Ані здивовано спитала: « Як це?». Звісно, що я міг би відбутися якоюсь банальною фразою. Але я продовжив грати цей «спектакль». Тому і продовжив свій монолог: » Уяви собі таку картину: сидимо ми в кабінеті і розкрити злочин не можемо. Звісно ж керівництво вимагає результатів. Але справа не зрушає з місця. І тут ми з радіоприймачів ( а вони є майже в кожному кабінеті), чуємо гарну пісню у твоєму виконанні. Послухавши її і випивши міцного чаю, знаходимо той мотузок, який може вивести нас на слід злочинця. І справа зроблена». У відповідь на це Лорак чмокнула мене в шоку і мовила: « Спасибі вам»…

Коли я глянув в залу то побачив усміхнені обличчя членів Колегії, а Кравченко навіть підняв догори великий палець. І концерт продовжився далі…

Після невеликої перерви всіх присутніх в урочистих зборах запросили на святковий обід в їдальню МВС. Тут я знову побачив Лорак у компанії високопоставлених офіцерів. В одній руці вона тримала келих з шампанській, а в другій — подаровані мною квіти. Тут до неї стали підходити офіцери міліції з проханням надати їм автограф. Набравшись нахабства підійшов до неї і я і простягнув їй бланк запрошення на цей урочистий захід. На ньому Ані розмашистим почерком написала: «Миколаївській міліції з любов’ю. Ані Лорак». Після чого ще роздавши автографи бажаючим, вона заспівала декілька пісень зі свого нового альбому, які згодом стали вельми популярними. А коли я повернувся в Миколаїв то неодноразово показував цей автограф як своїм колегам з міліції, так і в журналістських колах. Його я зберігаю до сих пір. І які б там плітки про неї не розповсюджували по неї, я стверджую, що вона талант – дівчина, яка вийшла з народу. І яскравий приклад того, як можна добитись успіхів в житті не лише талантом, а і наполегливою працею. На жаль не кожному це вдається. Але спробувати треба…


Володимир Зацеркляний, член Національної спілки журналістів України


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *