Олег Кравець: «Нас підтримує країна, нас вже підтримав світ»

13 февраля 2018, 12:19

Читают: 0 Комментариев: 0 Рейтинг:  
 

«Николаевские известия» предлагают читателям интервью с Олегом Кравцом,  правозащитником, участником АТО, руководителем Штаба сопротивления затоплению Бугского Гарда, первым заместителем главы Николаевской областной парторганизации ВО «Батькивщина». Собеседник – журналист Елена Ивашко.

Олег Анатолійович, Ви очолюєте Штаб опору затоплення Бузького Гарду, який створено у серпні 2017-го року. Чому виникла необхідність у захисті заповідного краю та створенні Штабу?

— Насправді миколаївські активісти об’єдналися в громадський рух ще на початку 2000-их. Найбільшого резонансу ситуація набула у 2007-му році, коли рівень Олександрівського водосховища був піднятий до 16 метрів. Тоді набувала популярності акція «7 природних чудес України», ініціатором проведення якої був Микола Томенко.  Тоді ж небайдужі громадяни виступили за надання перлині Миколаївщини, якою є Бузький Гард статусу Національного природного парку. Під впливом громадськості президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про створення Національного природного парку «Бузький Гард». Ми тоді святкували перемогу, адже були переконані, що спромоглися особливого статусу для території, яка є пам’яткою української історії, екології, культури. Були переконані, що, як і у всіх цивілізованих країнах, цей статус означав найвищий рівень охорони території, захист її, неможливість ведення будь-якої господарської діяльності, втручання в екологію, ніяких затоплень. Нічого, окрім археологічних, історичних, наукових досліджень. Фактично було підготовлено своєрідний майданчик для наукових досліджень.

— Не все так сталося, як гадалося?

— На жаль. Десь рік тому мій побратим, керівник Асоціації учасників та інвалідів АТО Олександр Терещенко розповів, що в планах атомної станції – затопити Бузький Гард у зв’язку із підняттям рівня Олександрівського водосховища. Це начебто необхідно зробити для забезпечення роботи Ташлицької ГАЕС. Мене особисто інформація приголомшила. Як можна затоплювати територію, яка є колискою українського козацтва? Це ж наша душа. Там на острові Гардовий знаходилася церква Різдва Пресвятої Богородиці, яка була відома поміж козаків, як одна зі святинь, друга по значенню церква після тої, що розташована на Хортиці. Цінність острова Гардовий навіть не українського, світового масштабу. Як може Кабінет Міністрів може приймати рішення про підняття рівня води в Національному парку? Перекреслюючи Указ Президента. Там навіть проектні роботи не мають право проводити. Більш того, рішення ухвалено без громадського обговорення. Просто була прийнята Програма розвитку гідроенергетики до 2025 року. Коли я почав розбиратися в цьому питанні, зрозумів, що одна-дві людини не зможуть нічого зробити. Я провів консультації з нашими видатними вченими, екологами, істориками. Найбільш розгорнуту інформацію надав Олег Деркач, Заслужений природоохоронець України, який десятки років займається боротьбою за збереження Бузького Гарду та інших заповідних об’єктів Миколаївської області. Ми вирішили об’єднати свої зусилля в потужний Штаб опору затоплення Бузького Гарду. І насправді об’єдналися люди люди-професіонали, справжній екологічний локомотив.

— Вам закидають, що начебто темою займаються непрофесійно. Така заява звучала, наприклад, від міського голови Вознесенська Віталія Лукова. Що Ви скажете?

— Відверто кажучи, просто обурений. Пан Луков заявив, що  люди, які виступають проти підняття рівня водосховища, мають не більше 2 класів освіти. Я заявляю, — це справжні професіонали! І ще невідомо, який рівень освіти у самого пана мера. За півроку роботи Штабу зроблено чимало. Нам вдалося зібрати понад вісім тисяч підписів миколаївців, які ми передали до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів. Коли ми почали проводити роз’яснювальну роботу, розповідали про дану проблематику, люди щиро сприймали інформацію, прислуховувалися до нас та ставили свої підписи. Наступним нашим кроком захисту Бузького Гарду стало проведення мирних акцій, результат яких висловили в зверненнях до органів влади. До речі, коли стояли наші намети під Верховною Радою, депутати-парламентарі підходили до нас і ставили свої підписи. Свій підпис поставив і секретар комітету Верховної Ради України з питань екології Остап Єднак. Йому ж ми і передали підписні листи. Шість народних депутатів долучилися до нашої акції, вони направили запити до центральних органів влади, на які їм дали просто відписки.

— Можливо, не всі розуміють, заради чого Ви та Ваші однодумці об’єдналися. В чому, в решті решт, проблема?

— Корінь проблеми криється в тому, що НАЕК «Енергоатом» намагається збільшити рівень виробництва електроенергії за рахунок мешканців Миколаївської області. Ще за часів Радянського Союзу виникла  ідея добудови шести енергоблоків. Тоді сказали, що Південний Буг не здатен дати таку велику кількість води. І та кількість води, яка сьогодні використовується для охолодження реакторів, вона випаровується. За оцінками наших спеціалістів рівень випаровування становить 4 мільйони кубічних метрів води в місяць! Це величезна цифра. При тому, що у Вознесенську, Єланці серйозні проблеми з водою. Це ті, хто беруть воду з Південного Бугу.

Слід звернути увагу і на якість самої води. Якщо з Гайворону до Мигії річку ніхто не чіпає, то у Мигії ще вода 1 категорії. Тому що вона пройшла природне самоочищення. А вода, що біля Ташлицької ГАЕС, — 4 категорії, придатна лише для технічних потреб. Вона перенасичена сульфатами, що є наслідками роботи атомної станції. Які наслідки для всіх нас? Відповідаю, — Миколаївщина в лідерах за онкозахворюваннями. Є вплив атомної станції чи немає, мають сказати спеціалісти. Але, вибачте, ми, миколаївці, розплачуємося власним здоров’ям за таке сусідство з АЕС. До речі, й плата за електрику в нас чимала. І це ми знаходимося поруч із таким небезпечним об’єктом, яким є атомна станція. Можемо дійти до того, що погодимося піднімати рівень річки й до 20 метрів. Якщо забажає Енергоатом. Натомість в США у 2016-му році вирішили просто знести понад 120 гребель та дати річкам свою природну проточність.

— Ви кажете про шкоду, яку несе людям атомна станцію. Втім, чи компенсується це якимось чином?

— Є таке поняття, як ризики проживання в 30-кілометровій зоні. Треба подивитися реально на цю проблему. Не хотілось би звісно накликати біду. Але, в разі, не дай Боже, якоїсь техногенної катастрофи чи аварії на атомній станції постраждає не лише 30-ти кілометрова зона, постраждає Миколаївська, Одеська, Херсонська області, вся Україна. І те, що вони начебто компенсують, це мізер. Ми направили запити до облдержадміністрації з тим, щоби нам дали чітку відповідь, куди спрямовуються державні кошти, передбачені відповідною Постановою Кабміну. Виявилося, що обласна адміністрація навіть не знає, куди ці кошти витрачаються. Хотілось би запитати у всіх жителів Миколаївської області, — якби щось сталося, куди би ви переселялися? Хай би АЕС забезпечила таку можливість. А не виписували собі мільйонні зарплати. Атомна станція – це державне підприємство, яке повинно працювати над покращенням ситуації в державі, над здешевленням електроенергії, щоби кожна людина могла відчувати себе нормально. А сьогодні діяльність АЕС просто дискредитує державу. Можна відверто заявляти, — таке сусідство нас не влаштовує.

— Чим ще займається Штаб опору? Розкажіть детальніше.

— Наш Штаб поділений на комітети. Кожен член Штабу має відповідні завдання, відповідає за напрямки роботи. Я відповідаю за напрямок співпраці з громадськими організаціями, органами влади, міжнародними організаціями. Ми ініціювали, аби на сесіях районних та міських рад були ухвалені рішення-звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, облдержадміністрації щодо недопущення підняття рівня Олександрівського водосховищ. Такі звернення прийняли 11 районних та міських ради, звернення направлені адресатам. В нас чітка структура Штабу і перед нами стоять досить чіткі завдання. Перше завдання – збереження такої пам’ятки, як центр Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького, острову Гардовий. Наступне – недопущення затоплення унікальних природних та історичних ландшафтів. Далі – звернути увагу Міністерств та відомств України на те, що не ведуться історичні та археологічні дослідження. Хочемо звернутися до Міністерства освіти з пропозицією та вимогою розробити сучасний підручник з історії. Нехай його видання проспонсує Енергоатом. Хоч чимось корисним увійдуть в історію України. А не тим, щоби реанімувати проекти давністю радянських часів.

— Чи не гадаєте Ви, що енергетики надто вже цілеспрямовано мусують тему підняття Олександрівського водосховища? Можливо, є інші шляхи?

— Ми закликаємо провести модернізацію атомних комплексів, знайти та застосувати сучасні безпечні технології. Замість того, аби витрачати величезні кошти на розвиток атомної енергетики, можна побудувати вітрові та сонячні електростанції. Саме в Миколаївській області вітрова карта просто ідеальна.  Ми ж не кажемо, – закривайте станцію на ключ. Але ми кажемо про те, щоби ця енергетика стала безпечною для людей та навколишнього середовища. Можна знайти ніші технологічні рішення.

— Наскільки я розумію, Ви налаштовані рішуче.

— Плани в нас далекоглядні. Найголовніше – збереження історичної спадщини, збереження річки Південний Буг. Закликаю всіх небайдужих громадян залучитися до нашої боротьби!

Від редакції: Поки готувався матеріал стало відомо, що Олег Кравець побував на щорічному Національному молитовному сніданку (National Prayer Breakfast) у  Вашингтоні (США). Також він провів низку зустрічей з конгресменами від різних штатів, ознайомив спільноту з українською проблемою, передав відповідне звернення. Також Олег Кравець озвучив список державних діячів, які перебуваючи на держслужбі та використовуючи службове становище, діяли в інтересах НАЕК «Енергоатом», знищуючи унікальну місцевість. Список передано представникам прогресивних країн з метою застосування санкцій відносно українських чиновників.


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *