Студенты «сухомлинки» написали душевные эссе

17 ноября 2016, 9:17

Читают: 0 Комментариев: 0 Рейтинг:  
 

В рамках сотрудничества высших учебных заведений и общеобразовательных школ города Николаева в Николаевском национальном университете имени В. А. Сухомлинского по инициативе научно-преподавательского коллектива кафедры общей и прикладной лингвистики проведено мероприятие «Язык усовершенствует сердца», посвящённое Дню украинской письменности.

Всем участникам было предложено написать творческое эссе на тему «ЯЗЫК УСОВЕРШЕНСТВУЕТ СЕРДЦА». В коротких прозаических и стихотворных текстах молодые люди писали о любви к родному слову, о необходимости знать и ценить родной язык, поскольку именно в нём воплощается материальная и духовная культура народа, выражается «народный дух», без которого нет нации, нет единения.

Члены жюри, проверявшие работы, отметили особую душевность эссе, почувствовали желание и стремление молодого поколения к самосовершенствованию через более глубокое изучение родного языка.

Победителями конкурса стали студенты: Шапошникова Виктория Владимировна, Акулин Ростислав Игоревич, Герасимчук Алина Григорьевна, Стасив Александр Васильевич.

Желаем всем участникам творческих успехов в овладении родным языком!

 

Шапошникова Вікторія Володимирівна,

студентка Чорноморського національного університету імені Петра Могили

 

«Поки живе мова — житиме й народ,

яко національність» (Іван Огієнко)

На світі виокремлюють сім відомих чудес, які прикрашають горизонти нашої планети. На окреме місце серед надбань людства заслуговує мова як праматір існуючих надбань людини. Це невимірне диво, сила й міць існування.

Мова не тільки спосіб висловлення думки, а й рушій наших вподобань, позиція, важіль формування власного розуміння буття. Вона тісно пов’язана з духовним життям, народної пам’яттю, відповідно впливає на нашу національну свідомість, виховує в нас почуття патріотизму, а це неабияке досягнення кожної української душі й серця.

Українська мова, виплекана нашими пращурами, допомагає нам створити й покращувати нашу незабутню й чарівну країну, надавати світу лідерів, вчених, талантів і геніїв.

 

Акулін Ростислав Ігорович

студент Миколаївського національного аграрного університету

Мова є одним із найважливіших стовпців життя людини. З раннього віку дитина вчиться вимовляти прості слова — ма-ма, та-то. Особистість росте, а наполеглива праця над власним словом дає свої плоди: збагачується лексика, створюються та використовуються складні конструкції тощо. Те, як розмовляє людина, демонструє її вихованість та культурний рівень. Говорять, що мова — це дзеркало душі. Дійсно, вона несе в собі велику енергію, а використана в радості чи гніві призводить й до різних наслідків: сіє добро або приносить біду.

Мова — це не тільки спосіб спілкування. А ще багатогранне відображення людини та її родини, країни. Це музика, це картина, це душа цілої нації.

 

Герасимчук Аліна Григорівна

студентка Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського

Чому так важко в світі жити?

Бо мови рідної нема.

Не можна брата зрозуміти,

Бо каже він чужі слова.

Чого земля уся палає,

Коли босоніж йдеш по ній?

Бо я не знаю – ти не скажеш.

І крапка в грі цій віковій.

 

О, мово рідна!

Скільки літ тебе гнобили і топтали.

Та ти, як фенікс вогняний –

Все раз у раз із попелу вставала.

Народе мій!

Нескорений, незламний,

Згадай історію своїх дідів відважних.

Згадай і відроди ту велич мови,

Що зараз в комі,

І пробуди її, вдихни нове життя!

 

О, мово рідна!

Ти матір наша.

Святі твої слова давно в душі моїй!

Вони мов промінь світла,

Немов живий нектар,

Що гріє і підтримує мене.

Ти не даси мені упасти

Й підтримаєш у час важкий.

Оберігать тебе, як матір рідну,

Повинні діти ми твої.

Тому живи.

І будем жити ми.

 

Стоянова Анна Павлівна

студентка Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського

«Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх», – сказав відомий український письменник Олесь Гончар. Та чому мову вважають найбільшим надбанням кожного народу? Чому її оспівують поети? Чому її потрібно берегти та розвивати? Тому що мова – це основа нашого життя.

Із маминої колискової ми пізнаємо рідну мову, а разом із теплом голосу запам’ятовуємо милозвучні слова. Зі слова починається наш розвиток, наше навчання, спілкування з близькими. Зі слова починається ранок і закінчується день, сходить і заходить сонце. Найкращі моменти життя кожного із наспов’язані зі словами «мама», «тато», «кохана», «люблю», «пишаюсь» ш т. д. Зі слова починаються думки, дружба, любов, ненависть. Зі слова починається людина. Із мови починається народ.

І нема нічого за мову дорожчого, бо втративши слово – втратиш себе. Згубивши знання рідної мови, ми нарікаємо себе на відрікання від свого народу, на відмову від рідної землі, Батьківщини, родини, матері, друзів. Мова – джерело національної історії, ментальності народу, його традицій, звичаїв, особливостей. Мова, мова, мова… Як багато у цьому слові! І як мало слів, щоб описати її коштовність.

Забракне вічності, щоб виразити повагу і любов до рідної мови, тому потрібно берегти її глибоко в душі. І кожне слово плекати у серці, і жодного не втратити, не згубити за життя, адже мова вдосконалює серця…

Стасів Олександр Васильович

студент Державного університету інфраструктури та технологій

Солов’їна мова

Співала мама сину колискові

Про нічку тихую та котика сіренького.

І долю вишивала піснями з любові,

Щоб в світ широкий повести маленького.

 

А в хаті мами рушники й ікони,

Хліб запашний завжди є на столі.

І рідна неня дякувала долі,

Що син росте на рідненькій землі.

 

І рідною він скаже перше слово: «Мамо!»

І рідною він нареченій скаже: «Я люблю!»

І вірить: жити буде солов’їна мова,

І син не зрадить мрію цю святу.


Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *