Ішов собі дід та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку, та й сидить. Коли скаче жаба та й каже:
– Хто, хто в рукавичці живе?
– Я мишка-норушка! А ти хто?
А жаба й каже:
– А я жаба-скрекотушка. Пусти мене до себе.
І стали вони жити разом.
От біжить зайчик та й каже:
– Хто, хто у цій рукавичці живе?
– Мишка-норушка, жаба-скрекотушка. А ти хто?
А зайчик каже:
– А я зайчик-стрибайчик! Пустіть мене до себе.
І стали вони жити разом.
Коли це біжить лисичка:
– Хто, хто в рукавичці живе?
– Мишка-норушка, жаба-скрекотушка, зайчик-стрибайчик. А ти хто?
Лисичка й каже:
– А я лисичка-сестричка! Пустіть мене до себе.
І стали вони жити разом.
Незабаром біжить вовчик:
– Хто, хто в рукавичці живе?
– Мишка-норушка, жаба-скрекотушка, зайчик-стрибайчик, лисичка-сестричка. А ти хто?
Вовчик і каже:
– А я вовчик-братик! Пустіть мене до себе. І стали вони жити разом.
Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь:
– Хто, хто в рукавичці живе?
– Мишка-норушка, жаба-скрекотушка, зайчик-стрибайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик. А ти хто? Ведмідь і каже:
– Я ведмідь-набрід! Пустіть мене до себе. Коли це дід з собачкою повертається. Злякалися звірі та й тікати.